Релаксаційні вправи для молодших школярів

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Чернівецької облдержадміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Релаксаційні вправи

для молодших школярів

  

Укладачі:

Гавка С.Д. – вчитель початкових класів

НВК «Боянська гімназія» Новоселицького району

Гончарюк Г.І. – вчитель початкових класів

НВК «Боянська гімназія» Новоселицького району

Чернівці, 2018

Вступ

Здоровою може вважатися людина,

яка відзначається гармонійним

фізичним і розумовим розвитком

 і добре адаптована до оточуючого її

фізичного та соціального середовища.

                                                                                                    (Г.Сигерист)

Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Особливо гостро це завдання постає сьогодні у зв’язку із зростанням гіподинамії школярів, зумовленої подальшою інтенсифіка­цією їх розумової праці, з одного боку, і зниженням рухової активності, з ін­шого (діти мало рухаються, менше грають в рухливі ігри через прив'язаність до телевізора і комп'ютера).

За таких обставин планомірне та систематичне проведення фізкультурно-оздоровчої та емоційного розвантаження у школі є надзвичайно важливою умовою подолання зазначених негативних тенденцій у сфері життєдіяльності сучасної молоді.

Особливо дане питання стосується початкової ланки освіти.  Оскільки на даному етапі закладається фундамент подальшого розвитку особистості.

Для того щоб досягти високої ефективності уроку, варто враховувати фізіологічні та психологічні особливості дітей, саме тому, необхідно виконувати такі види роботи, які б попереджували розумову втому. Не менш важливе значення має психологічна налаштованість учнів до уроку. Всім відомо, що розум школярів не може зосередитися на всьому, він відкидає нецікаві, нудні й емоційно монотонні уроки, особливо це стосується молодших школярів, зосередженість яких триває приблизно 10-15 хвилин від початку уроку, далі відбувається відволікання на більш цікаві сторонні предмети. Тому для вчителя досить важливо вміти побудувати урок таким чином, щоб як найдовше захопити увагу учнів, створити приємну атмосферу в класі, зацікавити їх. Тому, при роботі з молодшими школярами, як під час уроків, занять у групі продовженого дня  так і під час перерв доцільно проводити релаксаційні вправи, що допоможуть запобігти розумовій та фізичній втомі учнів.

Регулярне виконання цих вправ робить дитину більш спокійною, врівноваженою, а також дозволяє дитині краще зрозуміти свої почуття.  В результаті дитина володіє собою, контролює свої деструктивні емоції і дії. Релаксаційні вправи дозволяють дитині опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан. Також вони  сприятимуть і фізичному розвитку, зміцненню здоров'я й загартовуванню організму учнів, підвищенню якості навчальної роботи й виховання дисциплінованості та почуття колективізму.

1.       Вітання. Знайомство

Діти стоять колом:

•  кожен з учнів називає своє ім'я так, як йому подо­бається, щоб його називали;

•  усім дітям пропонують по колу проспівати лагідно своє ім'я, весь клас підспівує;

•  діти потискають один одному руки й говорять приємні слова;

•  діти по колу говорять слова-вітання, «ввічливі» слова.

2.      Добридень

Діти стоять колом, узявшись за руки, і співають, виконуючи певні рухи.

Добридень, добридень, Добридень скажу.

Як ранок настане — до школи біжу.

Тут — очі, тут вушка, плече і рука,

Тут — носик, тут ротик, а тут є п'ята (...сусіда п'ята).

3.      Привітаймося...
Учитель. Давайте привітаємось,

Давайте посміхнемося,

Давайте в очі глянемо,

І нам тепліше стане.

—Діти, розпочнімо сьогоднішню зустріч із поба­жань.

—Доброго ранку, (Оленко), я бажаю тобі веселого дня!

—Доброго ранку, (Іване), я дуже радий тебе бачити!

—Вітаю тебе, (Оксанко), я хочу, щоб день у тебе був щасливим!

4.      Доброго ранку!

Учитель. Доброго ранку!

Учні. Доброго дня бажаємо ми!

Учитель. І я бажаю вам доброго ранку!

Учні. Доброго ранку!

Учитель. Які ви всі гарненькі, чепурненькі! Подивімося всі одне на одного й разом привітаємо­ся.

Учні  Доброго ранку, доброго ранку всім!

Діти (беруться заруки, утворюють коло).

Ми візьмемося за руки,

Веселіше стане нам,

Бо у класі всі ми — друзі,

Усмішки даруємо вам.

Учитель. Вліво, вправо поверніться,

Своїм друзям посміхніться.

Діти. Добрий день!

Учитель. Дружно всі, не відставайте.

Діти. Добрий день!

5.      Комплімент

Учитель і діти стоять колом, узявшись за руки.

Учитель. Як багато вас тут, друзів...

Білочубих, карооких,

Синьооких і чорнявих,

І високих, і низеньких,

І кругленьких, і худеньких.

Всіх вас рада привітати

І найкращого бажати...

Учитель і діти передають по колу яскравий м'яч (або будь-яку іграшку) й говорять одне одному слова-компліменти: «(Оленко), ти сьогодні така весела!», «(Назаре), у тебе сьогодні дуже гарна футболка!», «(Сергійку), у тебе сьогодні такий хороший настрій!» тощо.

Замість похвали, компліменту можна сказати «доб­реньке», «солоденьке», «кольорове», «молочне», «тепле» слова.

6.      Здоровенькі були!

Добрий день, малята,

Любі хлопчики й дівчата!

З давніх пір і понині

Кажуть всі в Україні: «Здоровенькі були!»

Привітаймося всі разом: «Здоровенькі були!»

7.      Зустрінемось!

Діти впродовж дня часто зустрічаються декілька разів: вранці, опівдні, вдень, увечері.

—Як ви будете вітатися щоразу?

—Про що говоритимете при зустрічі?

Дітям пропонують об'єднатися в пари, групи (за ви­бором) і скласти тексти— розмови.

8.      Уяви собі...

Згадайте казку К. Чуковського «Муха-Цокотуха». —Хто прийшов до неї на день народження? Які вони принесли подарунки?

—      Уяви, що це ти прийшов (прийшла) до неї на день
народження. Як ти привітаєш Муху?

9. Чорна рука — біла рука

Етюд із негативними емоціями. Дітям пропонують уявити й зобразити спочатку «чорну руку», що готова до агресії, а потім, за сигналом,

перетворити її на «білу руку», добру руку, ту, що може пожаліти.

—      Чи можуть негативні емоції приносити користь
людям?

10.     Посварилися — помирилися

Діти працюють у парах. Їм необхідно уявити, що їхні праві руки — це чоловічки, які виконують дії за коментарем учителя: знайомляться, ідуть разом гуляти, сваряться, б'ються, ображаються одне на одного, миряться, грають разом. Потім діти перетворюються на двох півників і ви­конують ті самі дії, але з додаванням звуків «ку-ку-рі-ку».

11.     Гойдалка, що літає

Учитель. Уявіть собі, що ви сідаєте на гойдалку й починаєте розгойдуватися. Ви гойдаєтесь усе сильніше та сильніше. Уверх-униз, уверх-униз. Якнайсильніше! Ще вище! Ви відриваєтесь від гойдалки та злітаєте. Злітаєте та пливете. Пливете куди завгодно. Пливете легко. Під вами вулиці, дахи будинків, дерева, а ви все пливете. Пливете радісно. А далі? Що буде далі? Роз­кажіть...

12.     Сонячний зайчик

Учитель. Сядьте зручно та уявіть себе на березі теплого моря. Сонячний зайчик зазирнув у ваші оченята. Заплющте їх. Зайчик побіг по обличчю — погладьте його ніжно долоньками: на лобі, на щічках, на підборідді. Правда, приємно? Погладжуйте легенько, щоб не сполохати його: голову, шийку, ручки, животик, ніжки. Раптом він заліз за комір! Погладь його і там. Він любить і пестить тебе. А ти гладь його й подружися з ним. Прислухайся ще трохи до своїх відчуттів і по­вертайся в клас.

—      Спасибі тобі, сонячний зайчику, що ти нас роз­веселив. Подякуймо йому оплесками!

13.     Спіймай мій настрій

Дітям пропонують попрацювати в парі й домовитись, хто почне дії першим.

Діти виконують дії, які називає вчитель.

Учитель, Посміхніться, «зніміть» усмішку зі свого обличчя долонькою та «киньте» своєму сусідові. «Спій­майте» усмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя.

—      Зобразіть на обличчі ще будь-яку емоцію, «по­
даруйте» її своєму товаришеві.

14.     Покращте настрій

Діти стоять колом, узявшись за руки. Кожен по черзі розповідає про свій настрій, який він сьогодні, чому. Якщо в когось у класі настрій сумний, невеселий, усі діти покращують настрій товаришеві за допомогою пози, жестів, міміки, лагідних слів, звуків, віршів чи пісень.

15.     Етюди «Тренуємо емоції»

Дітям пропонують:

•  насупитися, як сердита людина, осіння хмара;

•  посміхнутись, як кіт на сонці, як саме сонечко;

•  посердитися, як два барани на мосту;

•  злякатись, як дитина, що загубилася в лісі;

•  утомитись, як тато після роботи;

•  погарчати, як гарчить собака, як пантера;

•  побуркотіти, як сварлива бабця, невдоволений дідусь, сердита дівчинка, ображений хлопчик;

•  показати, як лялька сердиться, лякається, дивуєть­ся, радіє, плаче.

16.     Розминки-кричалки
Знайди іграшку

Учитель ховає в класі будь-яку велику іграшку. Дитина, що її шукає, ходить по класній кімнаті. Діти допомагають знайти іграшку за принципом «тепло—холодно».

Хто тебе покликав

Один із учнів виходить до дошки та відвертається. Решта по черзі кличуть його на ім'я, змінюючи при цьому свій голос. Учневі необхідно вгадати, хто його покликав.

Я дуже хороший (можуть бути різні фрази)

Дітям пропонують повторити за вчителем по черзі слова «я», «дуже», «хороший» так: спочатку пошепки, потім голосно, потім дуже голосно.

Покажіть, як...

Співає півник, реве ведмідь, нявчить киця, кричить віслюк, гавкає собака...

17.     Зірочка

На дошці або на аркушах паперу (індивідуально, для пари, для групи) зображена зірочка.

І варіант

До дошки запрошують учня. Учитель торкається одного з промінців рукою. Дитині треба назвати по­зитивну рису цієї людини, якщо вчитель тупне ногою, і негативну — якщо плесне в долоні.

ІІ варіант

Дітям пропонують обдумати, обговорити (індивіду­ально, у парі, у групі — за вибором) позитивні та не­гативні риси людей і записати їх різними кольорами біля кожного промінця.

18.    Темні та світлі торбинки

На дошці малюють або виготовляють із тканини дві торбинки. Заздалегідь готують картки з назвами позитив­них і негативних рис людей. Дітям пропонують розклас­ти ці риси в темну та світлу торбинки. Під «темними» рисами розуміють ті, що заважають мирно й щасливо жити як самій людині, так і її оточенню. Відповідно, під «світлими» — ті, що допомагають. Форму роботи діти обирають самі.

19.    Світлофорики

Дітям роздають зелено-червоні «світлофорики» (або сигнальні картки). «Так» позначатиме зелений колір, «ні» — червоний. Учитель дістає картки з назвами рис людей із темної (світлої) торбинки й демонструє їх ді­тям. Учням необхідно подумати, чи є в них ця людська риса, і підняти «світлофорик». Потім учитель запитує, чи є діти, що мають риси лише з однієї торбинки. Разом із дітьми учитель робить висновок про те, що в кожної людини зазвичай є і «темні», і «світлі» риси.

20.    Інтерв'ю

Діти сідають колом. Один учень (інтерв'юер) ставить запитання — бере інтерв'ю. Він попереджає всіх учасників, що запитання буде однаковим для всіх. Учень бере диктофон (або модель), підходить до всіх дітей по черзі і, звертаючись до них на ім'я та по бать­кові, запитує: «Який ви? Чи відрізняєтесь від інших?» Потім діти прослуховують касету із записом та об­говорюють.

21.    Якого кольору твої очі?

Діти об'єднуються в пари, уважно розглядають одне одного, а потім, за сигналом учителя, сідають «спина до спини» або по черзі заплющують очі й відповідають на запитання партнера, учителя:

— Якого кольору в мене очі? Волосся?

— Яке взуття? Одяг?

22.    Допоможи Сергійкові

Обирають учня на роль Сергійка. Він сідає в центрі кола. Обговорюють будь-яку проблемну ситуацію, на­приклад: він посварився з другом, загубив гроші, дістав негативну оцінку або пише брудно, робить багато по­милок у словах тощо. Діти дають Сергійкові поради, як діяти в будь-якій складній ситуації.

23.    Психологічний автопортрет

Аркуш паперу ділять навпіл. На одній поло­вині аркуша діти пишуть відповідь на запитання: «За що мене можна любити?», а на іншій половині — «За що мене можна лаяти?». Потім обговорюють ситуації. Діти висловлюються на бажання, роблять висновок про те, що можна зробити, щоб дитину не було за що лаяти.

24.    Хто я?

Діти по черзі намагаються дати якомога більше відповідей на запитання: «Хто я?» З метою опису себе, характеристики враховують риси, інтереси й почуття, і кожне речення починається із займенника «я».

Наприклад: «Я — дівчинка», «Я — людина», «Я — спортсмен», «Я — хороша людина» тощо. Учитель стежить, щоб діти не повторювали те, що говорили попередні, а описували самі себе.

                                    

25.    Дерево бажань

На дошці або на великому аркуші паперу прикріп­люють модель будь-якого дерева, наприклад, яблуні. У кожної дитини є яблуневий листочок зеленого кольору, на якому дитина записує своє заповітне бажання. Потім учні прикріплюють листок на дерево й по черзі розкривають перед усіма свої бажання. Умова — не по­вторюватися. Учитель роздає дітям фішки за кожне бажання: якщо загадане бажання пов'язане із задо­воленням особистих потреб — дитина отримує жовту фішку, якщо воно має суспільне значення — червону. Учитель заохочує бажання, пов'язані з прагненням потурбуватися про товаришів, людей похилого ві­ку, слабших. Також запевняє дітей, що їхні бажання обов'язково здійсняться.

Наприкінці слід обговорити, які бажання сподобали­ся всім дітям і чому.

26.    Назви свої сильні сторони

Діти стають колом. По черзі (на бажання) упро­довж однієї хвилини кожен має розповісти про свої сильні сторони — про те, що любить, цінує і приймає; про те, що надає впевненості. Не обов'язково називати тільки позитивні риси характеру, слід говорити від­верто, не принижуючи своїх позитивних рис. Учитель може запропонувати зразок розповіді, розказавши про себе.

27.    Закінчи речення

Учням пропонують по черзі закінчити речення.

—Я мрію...

—Я вірю...

—Я прагну...

—Я люблю...

—Я турбуюсь...               

—Про мене турбуються...

—У мене вірять...

—Я сподіваюсь...

—У майбутньому я хочу...

—Мої батьки хочуть, щоб я в майбутньому...

—Я стараюсь...

—Мені сумно, якщо...

—Я радію, якщо...

—Я не люблю, якщо...

—Більшість дітей кожного класу...

—Мені подобається, якщо діти...

—Я не люблю, коли сміються...

—Мені соромно, коли...

—Мені цікаво, коли...

—Мені боляче, коли... тощо.

Інші діти мають право попросити пояснити певну відповідь.

28.    Крісло автора

Учні на бажання сідають у «крісло автора» і роз­повідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя; про свійських тварин, що живуть разом із ними, історію про своє ім'я (на честь кого його так назвали, що ім'я означає) тощо.

29.     Зазирни в дзеркало

Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркало, говорить собі лагідні, привітні, добрі слова.

30.     Який ти?

Назви тварин пишуть на чистому папері та при­кріплюють по периметру класної кімнати (наприклад: ведмідь, білка, вовк, лев, заєць та ін.). Діти обирають тварину, яка найбільше відповідає їхньому типу, характеру, і збираються біля свого аркуша паперу. Кожна група дітей пише на ньому характерні риси, які пов'язують їх з обраною твариною. Потім пояснюють свій вибір.

31.     Ім'я перетворилося  

Діти уявляють країну Імен, у якій усі імена перетво­рилися на назви тварин (рослин). Придумують, на яку тварину (рослину) мало би перевтілитися їхнє ім'я, і по колу називають та пояснюють свій вибір.

Про себе та про інших

32.     Лагідне ім'я

Діти стоять (сидять) колом. За сигналом учителя починають перекидати м'ячик і придумувати лагідні імена кожній дитині. Лесик—Катруся;— Настуся — Назарчик—Юлечка—Світланка—Сергійчик—Юрчик...

33.  Кошенятко

Діти уявляють, що матуся принесла додому по­кинуте кошенятко, якому страшно, сумно та зовсім безрадісно. Кожна дитина по черзі перетворюється на кошенятко, решта гладить «кошенятко» й говорить добрі слова.

34.     Збираємо добрі слова

Діти стоять колом, перекидають одне одному м'ячик, згадують і говорять добрі слова й називають хороші риси людей.

35.     Виконай правильно

Діти об'єднуються в пари. Один із пари має за до­помогою жестів, міміки пояснити партнеру завдання, яке дає вчитель, наприклад: «принеси зошит», «вимий дошку», «зачини двері», «вийди до дошки», «скинь куртку» тощо.

36.     Чиї долоньки?

Учень сідає на стілець із заплющеними очима облич­чям до дітей, що сидять півколом. Діти по черзі тихенько підходять до нього, на кілька секунд кладуть на його долоньки свої. Дитині треба здогадатися, чиї долоньки «приходили до неї в гості».

37.     Клейовий дощик

Діти стають одне за одним і тримають за плечі того, хто стоїть попереду. У такому положенні вони долають різні перешкоди. Якщо дітей у класі багато, можна об'єднати їх у дві групи й дати кожній «маршрутний аркуш»:

•  підвестися зі стільця;

•  проповзти під учительським столом;

•  обійти «широке озеро» (килим);

•  обійти «змійкою» три ряди парт;

•  продертися крізь «дрімучий ліс»;

•  ховатися від «диких звірів».

Виконуючим вправу, діти не повинні відриватися від свого партнера.

38.     Чарівний клубочок

Діти сидять колом. У вчителя (ведучого) в руках клубочок з яскравими нитками. Діти по черзі пе­редають клубочок одне одному, намотуючи нитку на пальчик. Передавання клубка супроводжується висловлюванням про те, що вони зараз відчувають, чого хочуть для себе й що можуть побажати іншим. Починає учитель. Потім він звертається до дітей, за­питуючи, чи хочуть вони щось сказати. Діти натягують нитку.

—Діти, а на що ми зараз стали схожі?

—Якщо хтось потягне за нитку, то всі це відчують. Бо ми з вами—єдине ціле й скажімо одне одному: «Ти — хороший!»

39.     Шукаємо скарб

І етап

Дітям пропонують об'єднатися у дві команди. Для цього треба подивитися одне одному у вічі й розі­йтися в протилежні боки за кольором очей. Так утворю­ються команди «світлооких» і «темнооких».

ІІ етап

Дітям повідомляють, що зараз кожна команда почне шукати «скарб», схований у класній кімнаті. Для цього дітям пропонують малюнок — план класу.

40.     Їстівне — неїстівне

Діти стоять колом. Починає ведучий. Він називає якийсь предмет і кидає м'яч іншій дитині. Якщо цей предмет їстівний, учасник ловить м'яч, якщо ні — від­кидає. У разі неправильної дії учасника відбувається зміна ведучого.

41.     Веселий м'ячик

Діти стають колом і під музику починають переда­вати м'яч одне одному зі словами:

Ти котись, веселий м'ячик,

Швидко-швидко по руках.

В кого є веселий м'ячик —   .

Гопака танцює нам.

У кого в руках на останньому слові зупиниться м'ячик, той виходить у коло і танцює (співає).

42.    Я знаю

Діти стоять колом і передають м'яч одне одному зі словами: «Я знаю п'ять імен дівчаток...» (хлопчиків, назв міст, тварин, ввічливих слів тощо). М'яч передають на кожне слово: дитина повинна кинути м'яч і вимовити слово.

43.    Робот

У класній кімнаті ховають якийсь дрібний пред­мет або іграшку. «Робот» рухається за вказівками дітей «прямо», «назад», «ліворуч», «праворуч» або діти говорять «тепло», якщо наближаються до схо­ваного предмета; «холодно» — якщо віддаляєть­ся.

44.    Сліпий і поводир

Діти працюють у парах. Один з учасників — «слі­пий», інший — його «поводир», який має провести «сліпого» крізь різні перешкоди, створені заздалегідь (столи, стільці...). У «сліпого» зав'язані або заплющені очі. Мета «поводиря» — провести його так, щоб той не спіткнувся, не впав, не вдарився, можна давати усні вказівки. Після проходження маршруту (впродовж 1—2 хв) учасники міняються ролями. Після вправи слід обговорити з дітьми її перебіг за допомогою за­питань:

—Що ви відчували в ролі «сліпого» й «пово­диря»?

—Чи було вам комфортно в цих ролях?

—Що хотілося зробити?

—Чи хотілося би вам якось змінити ситуацію?

45.    Мій друг (моя подруга)

Діти стоять колом, говорять репліки:

—Я товаришую з (Оленкою), тому що вона добра.

—Мій друг — (Сергійко), він веселий, у нього завжди хороший настрій.

—      Мені заважає бути хорошим другом...

— Мені треба навчитися ділитися...

46.    Запрошення до гри

Дітям пропонують придумати запрошення до гри для свого друга (подружки), незнайомця, підійти та за­просити його (її).

47.    П'ять предметів

Діти сідають (стають) колом, ведучий стоїть посе­редині. Він називає на ім'я будь-кого з дітей і говорить (можна кидати м'ячик):

—Назви п'ять предметів жовтого (червоного, синьо­го, коричневого, чорного...) кольору.

Той, хто не зможе одразу назвати п'ять предметів потрібного кольору, виходить із кола.

48.    Людина-машина

Кожна група учнів (по четверо учасників) придумує машину, дія якої їм добре знайома, і планує дії всіх чле­нів групи як частин машини, коли вона працює. Потім усі групи по черзі демонструють «свою» машину. Інші учасники намагаються здогадатися, про яку машину йдеться.

49.    Відгадайте, що ви щойно почули

Це діяльність групи дітей у колі. Вона складається з чотирьох дій:

• тертя долонями, створення шиплячих звуків;

• ляскання пальцями рук по черзі — лівою, правою лівою;

•  плескання руками по стегнах — звук плескан­ня;

•  тупання ногами по підлозі — лівою, правою, лівою.

Діти стають (сідають) колом. Учитель починає дію, яка виконується за годинниковою стрілкою. Рух відбувається по колу. Кожен по черзі до нього при­єднується. Коли черга знову доходить до вчителя, він починає інший рух, який знову по колу мають виконати всі діти. Коли всі чотири дії повертаються до вчителя, він зупиняється. Рух триває, поки не обійде все коло й не настане повна тиша.

На що були схожі звуки, які ви щойно утворили й почули?

50.    Кому й за що

Діти стоять колом та по черзі передають іграшку чи квітку (листочок) і говорять, кому й за що дарують її. Наприклад: «Я хочу передати цю квітку Тетянці за те, що вона першою відгадала загадку на уроці», «Я хочу подарувати цю квітку Данилові за те, що він гарно грає на скрипці» тощо.

51.    Коло дня народження

Діти повинні утворити коло відповідно до місяця та дня їхнього народження (починаючи з першого січ­ня), не розмовляючи, а використовуючи лише міміку та жести.

52.    Який я на зріст

Діти рухаються по кімнаті, вишиковуючись у ряд або коло, залежно від того, які вони за зростом, але повин­ні це робити із заплющеними очима. Доцільно буде об'єднати учнів у 2—3 групи.

53.    Позитивне й негативне

Діти об'єднуються у дві команди (за кольором очей, волосся, хлопчики—дівчата, високі — низенькі, на бажання, шляхом жеребкування тощо). Обирають одну дитину (у будь-який спосіб). Перша група дітей називає позитивні риси учня, а друга називає його вади. Учень мовчки слухає похвалу й критику на свою

адресу, а потім ділиться своїми переживаннями: з чим він згоден, а з чим — ні. Розминка має відбуватися лише в доброзичливій атмосфері.

54.    Хто це?

Мета цієї розминки — навчити учнів за допомогою асоціацій діагностувати характери своїх товаришів, а також нетрадиційним шляхом висловлювати своє ставлення до них.

Ведучий задумує когось із учнів, не називаючи його імені. Всі інші за допомогою своїх запитань і відповідей ведучого з'ясовують, кого саме він задумав. Кожен має право на одне пряме запитання. Наприклад: «Це (Олена)?» На початку в ролі ведучого виступає вчитель. Запитання слід ставити так, щоб ведучий зміг відповісти: «Так!» або «Ні!»

55.    Чотири кути

Учитель розташовує в чотирьох кутах таблички з надписами: «Сувора зима», «Спекотне літо», «Зелена весна», «Жовтоока осінь». Пропонує ді­тям підійти до таблички з назвою пори року, коли вони народилися. Маркерами на папері зображують малюнок, який об'єднав би всіх дітей (колективна творча робота).

56.    Ситуація

Учитель називає нескладну ситуацію. Діти мають придумати причини її виникнення, а також розвинути ситуацію далі, щоб показати її наслідки.

Наприклад:

•  учень запізнився до школи;

•  хлопчик не виконав домашнього завдання;

•  дівчинка загубила бібліотечну книжку.

57.    Іноземець

Учитель. Уявіть собі, що до вас на гостину приїхав іноземець, який не володіє українською мовою, а ви не знаєте тієї мови, якою розмовляє він.

Учитель пропонує дітям спробувати поспіл­куватися з цією людиною за допомогою міміки та жестів: показати свою квартиру, запросити пообі­дати, запропонувати відпочити тощо. Діти працюють у групах.

58.    Через скло

Дітям пропонують сказати щось одне одному жес­тами, уявивши, що вони відокремлені одне від одного склом, через яке не проникають звуки. Теми для діалогів через скло вчитель спочатку пропонує дітям, а потім вони обирають їх самі. Наприклад: «Попросіть принести склянку з водою, бо ви дуже хочете пити», «Ви забули надягти шапку (рукавички), а на вулиці дуже холодно. Попросіть її принести», «Повідомте своєму співрозмовнику, що його кличуть до телефону» тощо.

59.    Зобрази казку

Дітям пропонують об'єднатися в групи й задумати якусь відому казку або мультфільм, підготуватися й зо­бразити її без слів. Групи показують свої казки по черзі, решта намагається відгадати казку.

60.    Слово-помічник

—Чому спочатку потрібно організувати гру, а потім грати в неї?

—Що було б, якби не було мови й люди не змогли б домовитися, як робити щось разом?

—Уявіть собі, що вам із другом треба піти на ри­балку. Як ви про це домовитеся, користуючись лише жестами та мімікою? (Робота в парах).

—Ви прийшли, на рибалку. Уявіть, про що будуть мріяти на рибалці вудка, волосінь, поплавець, грузило, гачок, черв'ячок, хлопчик.

Учитель пропонує групам дітей вибрати одну з тем (або розподілити їх шляхом жеребкування): «Я—гачок», «Я — черв'ячок», «Хлопчик», «Волосінь»... і впродовж 1-2 хв. скласти розповіді. Зразок такого веселого твору може подати вчитель.

«Я — поплавець. Зробили мене з корку. Життя моє веселе й цікаве. То я-спокійно й мирно плаваю на воді, гріюсь на сонечку, то пірнаю у воду, то швидко під­стрибую вверх. Без мене рибалці обійтись не можна, адже він не бачить, що робиться під водою, а я йому повідомляю: пірну — подивлюсь, вистрибну — роз­кажу...»

61.    Скажи швидко

Цю розминку можна проводити як «брейн-ринг».

Завдання: відгадати слово за його тлумаченням, сказати відповідь швидко.

•  Приміщення, у якому навчаються діти.

•  Учень, який стежить за порядком у класі під час перерви.

•  Предмет, яким діти пишуть у зошитах.

•  Школа, у якій навчаються діти 6 – 9-річного віку.

•  Книжка, за якою діти в школі вчаться читати.

•  Вода, що замерзла й затверділа.

•  Інструмент, за допомогою якого креслять від­різки.

Ланцюжки слів можна добирати тематично. Такі вправи тільки один раз готує вчитель, надалі завдання добирають і розминку проводять лише діти.

62.    Суперечка

Серед запропонованих висловлювань оберіть такі, де є основа для суперечки, й такі, де істина є незапере­чною.

• Восени часто йде дощ.

•  Телебачення скоро, безперечно, замінить газети та книжки.

•  У морях вода солона.

•  Справжня дружба завжди передбачає підкоряння одного іншому.

•  Коріння навчання завжди гірке.

Після того, як визначено твердження для супер­ечки, учитель вислуховує думки дітей і пропонує об'єднатися в групи, що мають протилежні думки. Дітям упродовж певного часу пропонують дібрати ар­гументи на підтвердження своїх думок, потім по черзі презентувати їх.

63.    А що думаєте ви?

Один учень або група учнів, які беруть інтерв'ю, ставлять запитання своїм однокласникам: «А що ви думаєте з цього приводу?»

—Що означає «добре навчатися?»

—Чи можна обійтися без бійки?

—Шкільні «клички» — це добре чи погано?

64.    Незвичайна історія

Учитель пропонує дітям послухати незвичайні історії та придумати свої кінцівки. Наприклад: «Одного разу тато і мама купили килим. Ніхто не знав, що це не зви­чайний килим, а килим-літак. Провисів він один рік на одній стіні, другий — на другій, а на третій рік йому набридло...»

—      Що сталося далі?

65.    Я невидимка

Учитель пропонує дітям об'єднатися у дві групи та уявити, що вони стали невидимими.

—      Що позитивного й що негативного в цій ситуації?

66.    Хто як розмовляє?

Жабка каже: «Ква!» і вимовляє: «Квартопля, квапуста, квасоля».

Придумайте ще слова жабки. Як розмовляли б каче­нята, козенята, поросята, мишенята тощо.

67.    Хто більше знає слів?

Учитель (або діти) читають будь-який поетичний чи прозовий твір. Наприклад, вірш Дмитра Павличка:

Небеса прозорі,

Мов глибінь ріки.

Падають, як зорі,

З явора листки.

А над полем нитка   

Дзвенить, як струна.

Зажурилась квітка —

Чує сніг вона.

Учитель Тепер у вас весняний (осінній, зимовий, сумний, веселий, робочий тощо) настрій. Пограймо у «весняне» слово.

Діти відгадують будь-яку загадку.

Наприклад: Біла кора, тоненькі віти. Що це? Відгадайте, діти! (Берізка) Дітям пропонують подумати про те:

—що нагадує берізка;

—які почуття викликає;

—звернути увагу на стовбур, гілля, листя.

Гра «Хто більше знає слів про берізку»

68.    Логічний ланцюжок

Перший, хто починає ланцюжок, називає будь-яке слово, другий додає слово й пояснює, як воно пов'язане з першим.

Наприклад: виделка — тарілка (щоб снідати). — ваза (теж зроблена з фарфору) — вода (наливають у вазу) — ріка (тече вода) — літо (добре влітку на річці) тощо.

69.    Навпаки

Діти працюють у парах (групах). Називають слова: явища, дії, предмети, їх ознаки, антонімічні пари.

Наприклад: глибоко — мілко, ніч— день, плакати — сміятися, солодкий — гіркий тощо.

70.    Хто більше?

Дітям пропонують об'єднатися у дві команди. За 1—2 хв. необхідно записати якнайбільше слів — назв предметів, які є в приміщенні.

71.    Створюємо казку (творча робота в групах)

Учитель. Діти, подумайте й скажіть, як люди сприй­мають різні кольори.

Червоний — святковий, радісний;

жовтий — сонячний;

синій — сумний;

зелений — спокійний, урівноважений.

Завдання: придумати оповідання (казку, вірш) на будь-яку тему, що починались би з події, яка виражена відчуттям (асоціацією) від синього кольору, жовтого, червоного, зеленого.

Зразок

Жив собі на світі самотній горобчик. Одного разу зламав горобчик ніжку. І нікому було йому допомогти й просто пожаліти. (Синій.) Пролітала над гніздом горобчика ластівка. Побачила його біду, пожаліла й по­кликала до нього лікаря. (Жовтий.) Вилікував лікар горобцю ніжку. Дуже-дуже зрадів горобчик. Закричав: «Гей-гей!» — і почав підстрибувати на ніжці. (Червоний.) Відтоді потоваришувала ластівка з горобцем. (Зелений.)

72.    «Важкі» слова (робота в групах)

Діти об'єднуються в групи. Учитель пропонує приду­мати по три «важких» слова. Слова мають бути такими, значення яких, на думку всієї групи, нікому із дітей, крім них, невідоме. Потім діти пропонують іншим відповісти, що означають слова, які вони задумали. Час, відведений на роботу, — 30 с. За кожну правильну відповідь група отримує один бал.

73.    Скільки значень у предметів

Дітям пропонують розглянути добре відомі пред­мети: цеглу, газету, шматочок крейди, олівець, картонну коробку тощо.

Учитель. Знайдіть якомога більше варіантів не­традиційного й водночас реального використання цих предметів.

74.    Тема одна — сюжетів багато

Дітям пропонують кілька тем. Група обирає собі од­ну будь-яку тему. Впродовж 1 хв. необхідно придумати й намалювати (або перелічити) якомога більше сюжетів на одну й ту саму тему.

75.    Дивимося на світ чужими очима

Мета цієї розминки — навчитися дивитися на об'єкт дослідження з різних боків, різними поглядами. Уранці небо вкрилося чорними хмарами й пішов сніг. Великі сніжинки падали на будинки, дерева, тротуари, дороги. Дітям пропонують продовжити це оповідання з погляду...

—      Уявіть, що ви гуляєте на подвір'ї з друзями. Як ви
поставитеся до появи першого снігу?

—Ви — водій вантажівки, що їде по дорозі; льотчик, що збирається злітати в небо; ворона, що сидить на де­реві; зайчик чи лисичка в лісі.

76.    Снігова грудка

Учні по черзі (по колу), як під час гри в будівництво снігової фортеці, створюють загальний сюжет опові­дання.

Перший учасник—розпочинає, другий — повторює те, що сказав перший, і продовжує, третій — переказує почуте й також продовжує. Важливо, щоб «снігова грудка»—оповідання—не розсипалось, «було міцним» і містило цікаві події.