Фольклор

Колядки

* * *

Новая радість, новая радість

В світі ся з’явилась

Пречиста Діва, пречиста Діва

Сина народила

Во Вефлиємі, во Вефлиємі

Місті дуже рано

Витати пана, витати пана

Пастирям сказано.

Звізда у слугу, звізда у слугу

Тую відправляла

Царів Перзійських, царів Перзійських

К нему проводжала.

Приносли єму, приносли єму

Ливан, смірну, злота

Взяли заплату, взяли заплату

Небесную за ту.

Ірод лукавий, Ірод лукавий

Дуже засмутився

Що цар предвічний, що цар предвічний

На світ народився.

Сказав жовнірам, сказав жовнірам

По всюди шукайте

В пень отрочата, в пень отрочата

Два літні стижвати,

 Наш цар предвічний, наш цар предвічний

Всіх нас потішають

* * *

Ой вставай, не спи, замітай двори

Прийдуть до тебе три колядники

Три колядники, три товариши

Перший товариш чим ся

Приспів:

Славен єси, Славен Господь, Бог на небеси

А сонце каже:

– Нема над мене

Бо як зійду в недільку рано

Та врадуть ся церкви, костьоли

Церкви, костьоли, в церквах престоли.

Приспів:

Славен єси, Славен Господь, Бог на небеси

Другий товариш чим ся похвалити

А місяць каже:

– Нема над мене

Бо я як зійду темної ночі

То   врадуються волоки в возі

Волики в возі, гість у дорозі.

Приспів:

Славен єси, Славен Господь, Бог на небеси

Третій товариш ним ся похвалити

А дощик каже:

– Нема над мене

Бо я як впорю три рази в маю

То врадується жито, пшениця.

Жито, пшениця, всяка паляниця.

«Добрий вечір, добрий, пане господарю»

Добрий вечір, добрий, пане господарю,

Приспів:

Радуйся,

Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

Застилайте столи та ще й килимами

Приспів:

Радуйся,

Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

Кладіть паляниці з ярної пшениці.

Приспів:

Радуйся,

Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

Та тут ізбереться вся наша родина

Приспів:

Радуйся,

Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

Вся наша родина - рідна Буковина

Приспів:

Радуйся,

Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

* * *

Ой видить Бог, видить Творець,

Що мир  погибає,

Архангела Гавриїла

К нему посилає.

Возвістили в Лазареті

Стала слава у вертепі

Звіздар тоє возвістила,

Царям чужим путь явила.

Триє, триє, триє царі

К нему приходящи,

Ливан, злато і хадило

Єму приносячи.

Ірод вельми  засмутився,

Що  Христос–Царь народився.

Пішов Ірод аж до Аду

К люциферу на пораду

Злії слуги на їх розказ

Злоє учинили:

Десять тисяч ще й чотири

Дітей погубили.

У Єгипет Божа Мати

Утикає із дитятком

І ми тому веселімся

І Христові поклонімося.

* * *

Бог предвічний народився,

Прийшов десь із небес,

Щоб спасти люд свій весь,

І утішився.

В Вифлеємі народився:

Месія, Христос наш

І пан наш, для всіх нас

Нам народився.

Ознайомив ся Ангел Божий

Наперед пастирям

А вчена звіздарям

І земним звірям

Діва Сина як народила,

Звіздар сіла, де Христа

Мати Пречиста

Сина зродила

«По всьому світу»

По всьому світу

Стала новина:

Пречиста Діва

Сина зродила.

В ясла положила,

Сінцем притрусила

Господнього Сина.

Зійшли ангели

З неба до землі,

Принесли дари

Діві Марії:

Три свічки воскові

Ісусові Христові.

* * *

Ми прийшли щедрувати до вашої хати

Щедрий вечір, добрий вечір!

Тут живе господар - багатства володар

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його багатство -  золотії руки

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його потіха – хорошії діти

Щедрий вечір, добрий вечір!

«Щедрик, щедрик, щедрівочка»

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Прилетіла ластівочка

Стала собі щебетати

Господаря викликати

– Вийди, вийди господарю

Подивися на комору 

Там овечки покотились

А баранці народились

А ягнички-клаповушки

Скачуть собі кругом  грушки

А баранці-криворіжки

Скачуть собі край доріжки.

Веснянки

* * *

– Ой, весна, весна, днем красна,

Що ти нам, весно принесла?

– Принесла я вам літечко,

Щоб родилося житечко,

Ще й озимая пшениця

Ще й чарівні квіточки

Щоб квітчались діточки.

«Весняночка-панночка»

– Веснянко-паняночко,

Де ти зимувала?

– У садочку на пеньочку

Пряла на сорочку

А ворони оснуют,

А сороки витчують

А білі лебеді на воді,

А лугові пташечки

Пошиють рубашки.

***

Виходьте, виходьте, дівчата

Та в цей вечір на вулицю

Весну стрічати красну

Весну вітати

Будем весну стрічати

Та віночки сплітати

А віночки спетемо,

Хороводом підемо

Купальські пісні

                          

                           «Купайло, купайло»

Купайло, купайло,

Де ти зимувало

Зимував у лісі

Ночувало в лісі,

Ночувало в пір’ячку,

Літувало в зілляку

***

Ой вінку, мій вінку, хрещатий барвінку!

А я тебе плела вчора до вчора

Виси мій віночку, на золотім кілочку

На золотім кілочку, шовковім шнурочку

А матінка взяла, миленькому дала

Якби-м була знала, ще б краще ж вбрала,

Золотом взолотила, м’ятою обвила

«Ой  на Купала-Купалочка»

Ой на Купала-Купалочка

Не виспалась Оксаночка

Погнала бички, дрімаючи,

На кілки ніжки збиваючи.

Приточи, Боже, більше ночі

На Оксанчині карі очі.

Русальні пісні

«У ржі на мережі»

У ржі на мережі, на кривому березі,

Там сиділа русалка

Просила русалка у дівчат сорочки

– Ви дівочки подружки

Да дайте мені сорочку

Хоча худеньку, да аби дліненькую,

Хоч не біленькую, да тоненькую. 

***

Ой проведу я русалочку до броду,

А сама вернуся  додому.

Ідіть, русалоньки, ідіте,

Та нашого житечка не ломіте.

Бо наше житечко в колосочку,

А наші дівочки у віночку.

***

На святій неділі

На білій березі

Ей рано, рано

На білій березі

Сиділа русалочка

Да питала літа

Чи бувало літо

Чи ще не бувало

Ей рано, рано,

Чи ще не бувало

Ой я молодая,

Літа не вгадала.

Ей рано, рано

Літа не вгадала

Мен молодую,

Горечко приспіло.

Ей рано, рано,

Горечко приспіло

Горечко приспіло,

Гулять не пустило,

Ей рано, рано,

Гулять не пустило

Колискові пісні

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота

Питається сон дрімоти:

 – А де будеш ночувати,

– Де хатонька теплесенька

Де дитина малесенька

Там ми будем ночувати

Дитиночку колихати

* * *

Ой лю, люлю, люлю, люлю

Де дитину стулю?

Під зелену яворну

Під солодку дулю

А дульок буде цвісти

Тай дульки родини

А дитина буде рости

По дульки ходити.  

* * *

Ходить котик по ролю

Носить соник в рукавку

Носить, носить та й продає

А нашій Марійянці  так дає

Чужим діткам по жменечці

А нашій Марійянціпо мірочці.

* * *

А-а, кицю,

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю.

Пішов котик врятувати

Не знав, за що кицю брати.

Узяв кицю за хвостицю

Та й ударив об стовпицю

– Ото, тобі, кицю,

Не лізь у криницю,

А будь, кицю, весела,

Поїдемо до села

Хліб, сіль купувати

Малих діток годувати

А-а,  а-а, а-а!

  

Забавлянки

* * *

Дитячу голівоньку беруть у долоні і, злегка перкидають з руки на руку направо і наліво, нібито виробляють хліб і так говорять:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик

Меншенькому – менший

Більшому - більший

Після цього дитячою голівкою поводять то наперед, то назад, але дивитись, щоб дитина не впала, бо Ії може закрутитись голова і продовжують:

Шусть у піч!

Шусть у піч!

Сажай, виймай,

Сажай, виймай,

Ріжу, ріжу

Я куштую,

Гам

«Гайда, гайда, гайдаша»

Гайда, гайда, гайдаша

Купив батько лоша,

Вивів лоша пасти

Стоїть злодій під корчем,

Хоче лоша вкрасти

* * *

Кітку, кітку та вкрав квітку

Та поніс до Галі

Положив на лаві.

Стала Галя кота бити:

– Не вчись котику, красти,

Та вчися робити,

Черевички шити

На базар носити

Гроші, торгувати

Хліба купувати

Діток годувати

А дітки маненькі

Нічого  не знають

Хлібець розкидають

Собаки хватають.

Діток  по руках

А собак по зубах.

«Зайчику, зайчику»

– Зайчику, зайчику

Де ти бував?

– У млині, у млині.

– Що ти видав:

– Міх муки, міх муки

– Чом ти не вкрав:

– Там були кварчихи

Побили пальчики

Ледве я втік –

Через бабин міх.

Та через колоду,

Головою у воду,

Та через поліно,

 І зодрав коліно,

Через конопельки –

Конопельки трісь, трісь1

А веребчик пісь, пісь.

Дитячі пісні

«Два ведмеді»

Два ведмеді, два ведмеді

Горох молотили

Два півнички, два півнички

До млина носили

Цапок  меле, цапок меле

Коза насипає,

А погане козеня

Мірчук відбирає

А горобчик-славний хлопчик –

На скрипочку грає,

Горобчиха. славна пташка

Хату підмітає

А ворони-добрі жони

Пішли танцювати

Злетів крук та взяв дрюк

Пішов відганяти

Сидить сова за столом

Та очима  луп, луп

– Якби мені, курятина

То я б її хруп, хруп.

* * *

– Добрий вечір, зайчику!

Куди йдеш?

Скажи мені правдоньку

 Де ти живеш?

– Отуди живу в хатонці

Край води.

А ти туди лисонько

Не ходи.

«Ой на дворі струденейко»

Ой на дворі студенейко

Вітер снігом віє

Когут хату підмітає

Курка муку сіє

За віконцем зимонька

Вітер снігом  віє

А курочка з когутиком

У хижі ся сміє.

«Кукуріку півнику»

– Кукуріку півнику,

Куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,

Де ти живеш?

– Ото моя хатонька

Край води

З хорошого дерева,

З лободи

А на моїй хатинці, покрив

З хорошого дерева, з моркви

Така моя хатонька край води, з лободи

А на моїй хатинці лати

З хорошого дерева, з м’яти

Така моя хатонька

Край води

З хорошого дерева

З лободи

Загадки

1. Гася, Гася протяглася, як би встала

До неба би дістала.

2. Іду, іду ні дороги, ні сліду без піску,

А батіг без тріску

3. Біле як сніг, надуте як міх

Лопатами ходить а рогом їсть.

4. Бігли два жи позадирали носи.

5. Впаде в поду не розіб’ється,

Впаде на воду розплинеться.

6. Виса виси, хода ходи

Виса впала, хода з’їла

7. Двоє ходя, двоє водя, дві тримають шо зламають

8. На горі гай, під гаєм моргай, під моргаєм дивун, під дивуном сопун, під сопунем хропун, під хропуном – густий ліс.

9. На горі – гора,

В тій горі- нора,

Серце із ниток,

А огонь виршок.

10. Біле поле, гусь на нім, ора, чорне насіння мудрий його сіє.

11.. Плавала, купалася, сухенькою зосталася.

12. І петрівку цілий день б’ють мене, та й дуже б’ють, і траву на харч дають, їм траву знов, а як пісок попаде ся за зубок знов зубки я нагострю і в травицю полечу.

13. У вогні не горить, у воді не тане.

14. Ходить пані по майдану, куди гляне – трава в’яне.

15. Рідка а не вода, біла а не сніг.

Відгадки до загадок:

1. Дорога

2. Корабель

3. Гуска

4. Сани

5. Папір

6. Чоловік і яблуко

7. Ноги, очі  і руки

8. Людська голова

9. Свічка

10. Письмо

11. Качка

12. Коса

13. Лід

14. Коса

15. Молоко

Прислів’я, приказки

1. Свій край-як рай, чужа країна – як домовина.

2. За рідний край. хоч помирай.

3. Порожня бочка гудить, а повна мовчить.

4. В хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка.

5. Посієш вчасно-уродить рясно. 

6. Що посієш – те й пожнеш.

7. Який жнець, такий скопець.

8. Всі ріки до моря йдуть.

9. Правдивого друга лиш у біді пізнаєш.

10. Зима багата снігом, а осінь снопами.

11. Дитина, як година: і добра, і погана.

12. Були б пиріжки, будуть  і дружки.

1. Що сторона, то новина.

2. Пальці знати.

3. Про вовка промовка.

4. Вчепився, як реп’ях до кожуха.

5. Восени і горобець багатий.

6. Книга вчить, яка на світі жить. 

7. Орел мух не ловить.

8. Бджола мала, а й та працює.

9. Вилами по воді писано. 

10. Як грім серед ясного неба.

11. І  за холодну воду не візьметься.

12.   Тиха вода, береги миє.

13. Руки умілі – всюди у ділі.

14. Говори до гори, а гора горою.

Коломийки, частівки  

1.  Коломия, моя мила

Коломия місто

В Коломиї такі  дівки

Як пшеничне тісто

Ой дівчино-дівчинонько

Така ти миленька

Як у літі на нивоньці

Вода студиненька

Як у літі на нивоньці

Води ся напити

Так з тобою постояти

Тай поговорити

Ой чия то пшениченька

Темними лугами

Ой чия то дівчинонька

З чорним бровами

Ой чи  то пшениченька

Чи не жав би я її

Ой чия то дівчинонька

Чи не взяв би я її.

Ой за хати чорна хмара

За хати, за хати

Нема мого миленького

Не пускає мати

Чорна хмара розійдеться

Ясна зоря зійде

Його мати ляже спати

Він зараз приїде.

Ой дівчино, дівчинонько

Як я тебе люблю

Як я хочу тебе взяти

Собі за дружину

То ти мені дівчинонько

Такого зробила

То ти мене, моя зірко,

Понад всіх наймила.

– Забув бим тя моя мила

Забув бим тя швидко

Як би з мого подвір’ячко

На твоє не видно

– Та як хочеш мій миленький

То обгородися

То на моє подвір’ячко

А ні подивися.

Іде гуцул з Коломиї

Та в підкови креше

За ним, за ним гуцулочка

Кучерятки чеше.

Анекдоти, небилиці

«Шо то за біда, що п’ється вода»

Лежав дід хворий, то баба його так-сяк  годує, а собі напече ковбас, наїсться, та усе п’є воду й каже:

– Шо то за біда, що п’ється вода!

От дід  і помітив, та тілько вона з хати, а він у запічок, знайшов там ковбасу та з’їв половину і води напився. Прибігла баба та до води

– Шо то за біда, що п’ється вода!

А дід з печі:

– Та й я з’їв півбіди та й напився води.

Тоді баба і догадалась, давай поділять.

«Бомбоси»

Раз чоловік їхав у місто, а жінка каже:

– Пивези мені, чоловіче, черевики бо-м боса!

Коли він вернувся з міста, каже жінці:

 – Ходив цілий день, шукав, усякі черевики в місті були, але-м «бомбосів» не знайшов. То, може, аж в Клішківцях продають такі черевики.

Перекази

«Громада по нитці та й бідному сорочка»

Десь під саму весну прогорів Праць Заруба, найбідніший чоловік з громади. Він пішов у ліс по дрова, жінка на ріку зі шмотями, а діти палили у хаті солому тай спалили хату.

– Де ж мені тепер подітися – жалувався Праць. Прийдеться хіба на старість під чужим тином голову зложити. Жаль стало кожному, бо всі в селі любили Проця. Був се справді такий чоловік, що хоть його й до рани приложь, чи кому помогти в роботі, чи до міста післати, чи коло хворого посидіти, який хто попроси, вже Проць йде. Вийшли раз люди по службі Божої з Церкви, а старенький і дуже поважний начальник громади звернувся  до них:

– Панові! Громада, кажуть люди, шо громада по нитці, та й бідному сорочка. Шо би ми це сказали?

Як би я вам порадив піти до двора і попросити пана о матеріал, ті що мають коні звезуть би наші сокирники, дбробили би парубки би ся зійшлися і під вели, а восени як Бог дасть дочікати ми би скинули по околотові і пашили. Що би з того було? Проць  мав би хату.

Казали всі і як згадали так і зробили. Пан раду пристав дати матеріал тільки щоби собі люди звели. Все точнісінько зробила громада, так як приказав начальник. Правду казав тоді начальник: Громада по нитці, та й Процеві сорочка. Хата була збудована.

Тоді Проць й каже:

–  Ой, люди добрі, за таку громаду й голову наложити .

І збирався Праць жити  до нової зими в нову хату. 

«Скаменіла багачка»

У нашій Буковині де Черемош тече

Де сосна й смерека під хмари аж росте

Там видно високу скалу

З руками й ногами подібна на жену

Про неї вповідають столітні гуцули

Що там десь проживала багачка свої дні

Триста коров аж мала

Аж коней без ліку

Овець і полонини

П’ять тисяч в дійнику

Всього вона мала, не мала

Лиш того без чого дим

Полова все золото добра

Прийшла до неї бідна жінка

З дитиною на руках

Просила милості

А вона кинула

Каменем в неї

– Щоб каменем ти стала –

Сказала і пішла з дитиною на руках.

Так багачка стала каменем,

І до сьогодні стоїть.

Попри ту скалу йдуть гуцули,

Хрестяться і шепчуть молитви.  

«Легенда про річку Прут та гору Говерла»

Було  це дуже давно, коли по один бік Карпатських гір владарював багатий чоловік, але був він дуже лютим чоловіком. Мав багато палаців, лісів, де мешкали багато різних звірів. Було ще у нього закопані скарби. Всі свої багатства він хотів залишати  свій дочці, яка мала дивне ім’я – Говерла. Мабуть, її назвали так аби вона відрізнялася від інших дівок, бо була дуже файною.

Часто Говерла виходила зі свого палацу, аби  милуватися незрівняною красою стародавніх гір, почути голосіння птахів, шиплячий шум  струмків. Вона дуже любила підніматися на високих пагорбах, звідки  було добре видна навколишня краса.

Одного дня, переходячи річку, вона побачила одного пастуха, який пасив вівці. Пастух був високим, гарним парубком, а очі в нього були як синє небо. Він перетворився що не бачить Говерлу та й почав на сопілці грати. Ці пісні заполонили дівоче серце.

Другого дня виходячи знову на прогулянку, вона одразу пішла та не місце, де мав би бути пастух. Вона запитала як його ім’я. він відповів, що звати його Прут.  В їхніх серцях спалахнуло кохання.

Багато днів підряд ті двоє зустрічалися  в тій долині, і їхні почуття з кожним днем зростали все більше і більше. Але батько дівчини помітив що Говерла кожного дня збираючись на прогулянку, йшла в один й той же бік. Став він слідкувати і побачив, що його донька зустрічається з тим  хлопцем. Тоді від видав наказ аби замкнути її в якийсь підвал і не пускати на волю.

Прут приїжджав кожного дня на те місце, де б мала дочекатися його Говерла.  Звідки було знати біному пастухові що трапилося з нею. Міг би він піти до палацу та спитати  що трапилося з нею, звісно що ні. Він був занадто бідним. Тому задля полегшення серцевих страждань, він цілими годинами плакав.

Одного дня,  коли Прут стояв на тому місці, де так часто зустрічався з Говерлою, проїхали Бог та Святий Петро. Побачивши що пастух плаче, наблизились  до нього та й спитали, що сталося. Прут розповів Їм всю історію. Тоді Святий Петро попросив Бога:

– Господи, змилуйся над цією нещасною людиною, а то так страждає.

– І що мені робити?

– Господи, Ти Всемогутній, здійсни його бажання.

Тоді Господь і запитав хлопця:

– Що ти хочеш?

– Знаю, не матиму я щастя з тією дівчиною, яку я так кохаю. Я не для неї. Зроби Господе так, аби я кожного дня дивився на неї хоча б здалека, якщо не маю щастя побачити її  поряд.  

Бог змилувався, Йому стало жаль пастуха та й здійснив його бажання. Дівчину він перетворив на високу гору, яку можна побачити здалеку, а пастуха – на струмочок, який  починає  з-під тієї гори.  Господь ще й казав пастухові, що коли серце лютого батька пом’якшає і дасть згоду своій дочці зустрічатися з ним, тоді Він поверне їм людські образи. З того струмочка бере початок річка Прут, яка носить сльози того нещасного пастуха аж до Дунаю, а там – у Чорне Море. Поблизу джерельця височить  гора Говерла, яка чекає на те велике диво, яку пообіцяв Господь.